Прочитайте та послухайте мураху-трудівницю

Резюме

La байка di questa sera, ha una bella morale, ma per scoprirla dovete ascoltarla fino in fondo.

E’ un poco lunghetta, ma riserva delle sorprese.

Насолоджуйтесь читанням

Tanti anni fa, ai margini di un ліси di conifere, viveva una colonia di piccole formiche. Avevano costruito lì il proprio nido, un bellissimo formicaio sotterraneo, composto da numerose camere, tutte di diversa grandezza.

Камери були з’єднані одна з одною своєрідним тунелем, який перетинав весь мурашник, який був дуже великим, з різними отворами, з яких мурахи могли входити і виходити.

Ogni formica aveva un proprio preciso compito.

маленька робоча мураха — мураха на квітку

Були охоронці, які перевіряли, хто входить і виходить з гнізда, і контролювали можливі напади зовнішніх хижаків; були справжні мурахи, тобто ті, які мали завдання народжувати нові колонії, і були робочі мурахи, яким доручали різні завдання, такі як будівництво або ремонт гнізда, збір їжі, виховання молодняку, облаштування комори тощо. на.

Все було дуже організовано, настільки, що кожна мурашка завжди знала, що і як робити. Дні минали спокійно, перериваючись різними етапами роботи, які організувала королева мурах.

Tra le formiche operaie ve ne era una, molto vivace, di ім'я Lucy, che da poco era stata investita del compito di raccogliere il cibo per l’inverno.
La mattina, subito dopo colazione, Lucy, assieme alle altre piccole formiche operaie che facevano parte della sua squadra di lavoro, si recava nel bosco e lì cercava e raccoglieva il cibo che avrebbero poi dovuto trasportare fino al nido.

Si trattava per lo più di semi e di foglie, di diversa grandezza e consistenza.
Il lavoro era molto pesante ma Lucy sapeva come renderlo “interessante”. Ed infatti cercava sempre di trovare il modo per farlo sembrare quasi un gioco.

E così, ad esempio, capitava che trasportare un seme finisse con il diventare il trasporto di un missile per la protezione del nido da un attacco di alieni su dischi volanti; oppure il raccogliere una foglia diventasse il fortunato ritrovamento di un tesoro nascosto nel bosco tanti anni prima da dei pirati che non erano più riusciti a tornare per riprenderlo.

Подібне ставлення до роботи не завжди розуміли і сприймали супутники Люсі, які іноді кепкували з неї, кажучи, що вона ще дитина і не розуміє важливості дорученої їм справи.
In realtà Lucy sapeva bene che il lavoro che doveva fare era molto importante, è solo che cercava di renderlo più allegro, più sopportabile. Infatti vi erano delle giornate, soprattutto quando pioveva, in cui il lavoro era veramente pesante e a volte a Lucy sembrava di non farcela.

У ці моменти сприйняття роботи як гри, додавання дрібки уяви до щоденних дій стало таким же способом, як і будь-який інший, зробити її майже легшою.

I mesi passarono e Lucy si sentiva ogni giorno più distante dalle sue compagne, si sentiva quasi diversa, come se vivesse in un altro світ, un mondo dove le altre formiche non volevano andare, nemmeno in visita.
Finì quindi con il pensare di essere sbagliata perché, in fondo, era l’unica formica che si comportava così, era l’unica formica che a volte faceva trasparire la fatica delle giornate trascorse.

Тож він подумав, що правильно було б припинити використовувати свою уяву, щоб зробити день більш стерпним, і почати поводитись, як інші мурахи.

Iniziò così un periodo molto difficile in cui Lucy lavorava incessantemente dalla mattina alla sera quasi a voler dimostrare di essere in grado di fare quello che facevano anche le altre anzi, di più.

Перші часи були дуже важкими, і фактично Люсі ввечері, виснажена втомою, навіть більше не брала участь у вечірках компанії, які щодня влаштовувалися в мурашнику.
Man mano che i giorni passarono Lucy iniziò ad abituarsi ai nuovi ritmi di lavoro e, anzi, ad un certo punto sembrò non sentire più la stanchezza e iniziò a fare ogni giorno qualche cosa in più.

Così al posto di lavorare le normali otto ore come tutte le formiche iniziò a lavorarne otto e mezzo, poi nove, poi nove e mezzo, fino ad arrivare alle dodici ore al giorno.

Le sue compagne provarono a farle capire che, forse, quello non era il modo giusto di prendere il lavoro, che forse stava esagerando, ma Lucy vide questo loro tentativo di aiuto come un’intromissione, quasi come una parola di invidia nei suoi confronti. In fondo erano state loro a spingerla a lavorare sempre di più dicendole che non era in grado di capire il vero valore del lavoro svolto.

La dispensa che era stata assegnata a Lucy per la raccolta dei semi era ormai piena ma a Lucy questo non bastava e continuava, nonostante tutto, a raccogliere altri semi e a portarli nella cella finché un giorno, dopo essere entrata dalla piccola fessura che era rimasta come apertura e aver posato il seme sulla cima di un grandissima fila di altri semi, sentì un insolito rumore.

Era come una vibrazione unita ad un suono che sembrava quello di un tuono. In pochi istanti Lucy si trovò sommersa da un’enorme quantità di semi e si rese conto che tutto il cibo che aveva raccolto e disposto uno sull’altro per farne entrare di più era crollato!

Spaventata e ferita per il peso dei semi da cui era stata travolta Lucy si guardò attorno e si rese conto che nella stanza non era rimasto безкоштовно nemmeno un piccolo spazio per potersi muovere.

Насіння, падаючи, майже створило стіну навколо неї, і це завадило їй вийти, також тому, що з пораненою ногою вона не могла піднятися на стіну, щоб спуститися з іншого боку.

Fortunatamente il rumore dei semi caduti fu molto forte e venne sentito dalle guardie del formicaio che si affrettarono ad aiutare Lucy ad uscire dalla dispensa e a portarla in infermeria, dove trascorse diversi giorni avendo così anche il час per riflettere su quello che era accaduto.

І тільки подумавши про все це, він зрозумів, що помилився. Так, тому що те, що вона зробила, — це відмовитися від того, щоб бути самою собою, тобто веселою мурашкою, сповненою бажання щось робити, погодившись з ідеєю, яку інші хотіли б мати про неї. І він також розумів, що, роблячи це, він шукав необхідної йому безпеки в тому, що ніколи не могло йому її дати. Насправді він шукав цього, постійно тримаючись зайнятим, роблячи все більше і більше. Ось чому робота стала його єдиним заняттям, ніби зупинка була ознакою слабкості.

Lucy si rese anche conto di essere stata molto fortunata perché, in fin dei conti, aveva un’altra possibilità, quella di tornare ad essere se stessa, la vera Lucy, quella che lavorava si, ma che sapeva anche farlo divertendosi, quella per cui il fare era importante ma per la quale c’erano anche tante altre cose, il divertimento, gli друзі e la spensieratezza.

Si rese conto di aver rinunciato ad essere se stessa per la страх del giudizio degli altri e si ripromise di non fare più lo stesso errore.

Моральний

У справах, які ми робимо щодня, правильно завжди намагатися викладатися якнайкраще та робити все можливе, але також правильно визнавати та приймати свої обмеження, так само як правильно завжди залишатися собою, не бажаючи бути іншими людьми просто щоб догодити іншим або через страх перед їхнім осудом.
Se le altre formiche avessero capito che il comportamento di Lucy era il modo che essa aveva trovato per sostenere i pesanti ritmi del lavoro, allora, forse, le cose sarebbero andate diversamente.

Як, можливо, вони пішли б по-іншому, якби Люсі спробувала пояснити їм, що вона відчувала, і зусилля, яких вона докладала, працюючи без уяви.

Бути самим собою не означає розчаровувати інших, натомість це означає приділяти належну увагу собі та піклуватися про себе, чого б хотіли від нас і для нас усі люди, які нас люблять.